1. Словник української мови у 20 томах

розкидливий

РОЗКИ́ДЛИВИЙ, а, е, розм.

Позбавлений внутрішньої зібраності, не здатний зосередитися на чому-небудь.

Те розкидливе і нерозсудливе життя Тараса, що докоряє йому Сошенко, було ніщо більше, як потреба, і потреба натуральна молодого віку (О. Кониський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкидливий — розки́дливий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкидливий — -а, -е, розм. Позбавлений внутрішньої зібраності, нездатний зосередитися на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкидливий — РОЗКИ́ДЛИВИЙ, а, е, розм. Позбавлений внутрішньої зібраності, не здатний зосередитися на чому-небудь. Словник української мови в 11 томах