розкинутий

РОЗКИ́НУТИЙ, рідко РОЗКИ́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розки́нути.

Руки його були широко розкинуті, ніби він збирався вітати Ясеня палкими обіймами (Ю. Бедзик);

Куди глянеш, усе поля широкі, чисті, і по полях дуби – зрідка дуб од дуба, як намети розкинуті проти сонця (Марко Вовчок);

Будинок виходив у великий сад, розкинений на горі, поетично підперезаній річкою (О. Кониський);

// у знач. прикм.

У тонкій, білій сорочечці, трохи розхристаній, в одній спідниці, з розкинутими косами .. стояла вона перед ним, як русалка (Панас Мирний);

Поснулі, розкинуті постаті сп'янілих погромників тулилися скрізь серед цього розгардіяшу і руїн (Ю. Смолич);

Під широко розложеними галузями сосни цвіли розкиненими громадами сині та білі фіалки (Н. Кобринська).