1. Словник української мови у 20 томах

розклекотаний

РОЗКЛЕКО́ТАНИЙ, а, е.

1. Який розклекотався (у 1 знач.).

Вся зала горить і кипить, мов розклекотана поверхня озера (І. Франко);

Настася зрозуміла, яку нагоду втратила вона ще на морі, зрозуміла й пошкодувала. Кинутись би з кадриги в розклекотані води, понесло б та понесло її, мов скіпку, як отого дельфінчика (П. Загребельний).

2. перен. Який розклекотався (у 2 знач.).

Стояли – з одного боку кінна дружина з червоними щитами, підпирана темними валами піших воїв, а з другого – задиханий, розклекотаний, спантеличений натовп радогощан, який щохвилини більшав, густішав і від того ставав ще розбурханішим (П. Загребельний);

// Схожий на клекіт.

Розклекотаний, безладний гомін б'ється понад столом, кожен з тих, що п'ють, розповідає мовби сам до себе (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розклекотаний — розклеко́таний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розклекотаний — -а, -е. 1》 Який розклекотався (у 1 знач.). 2》 перен. Який розклекотався (у 2 знач.). || Схожий на клекіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розклекотаний — РОЗКЛЕКО́ТАНИЙ, а, е. 1. Який розклекотався (у 1 знач.). Вся зала горить і кипить, мов розклекотана поверхня озера (Фр., VI, 1951, 225). 2. перен. Який розклекотався (у 2 знач.); // Схожий на клекіт. Словник української мови в 11 томах