розклинювання
РОЗКЛИ́НЮВАННЯ, я, с.
Дія за знач. розкли́нювати.
У деяких похованнях знайдено залишки знарядь, котрі дають уявлення про те, як саме бронзові та кам'яні сокири скріплювалися з дерев'яними руків'ями за допомогою шкіряних ремінів та розклинювання деревини (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розклинювання — розкли́нювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розклинювання — -я, с. Дія за знач. розклинювати. Великий тлумачний словник сучасної мови