1. Словник української мови у 20 томах

розкльошений

РОЗКЛЬО́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкльоши́ти.

Молодиця в чорних, широко розкльошених штанях і брунатній лайковій камізельці поверх білої блузки із закоченими манжетами – не вивчала Варвару, а зустріла її як давню знайому (з навч. літ.);

// у знач. прикм.

Для жіночого одягу характерними стали вузька пряма та розкльошена спідниця (з навч. літ.);

Інтерес до середньовічної ікони, що несподівано спалахнув у останні десятиліття, багатьом здається примхою моди, капризом, позбавленим ґрунтовної ідейної бази, – на взірець розкльошених брюк або спідниці “максі” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкльошений — розкльо́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкльошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкльошити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкльошений — РОЗКЛЬО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкльоши́ти; // У знач. прикм. Для жіночого одягу характерними стали вузька пряма та розкльошена спідниця (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 166). Словник української мови в 11 томах