1. Словник української мови в 11 томах

розкльошений

РОЗКЛЬО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкльоши́ти;

// У знач. прикм.

Для жіночого одягу характерними стали вузька пряма та розкльошена спідниця (Нариси з іст. укр. мист., 1969, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкльошений — розкльо́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розкльошений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкльошити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкльошений — РОЗКЛЬО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розкльоши́ти. Молодиця в чорних, широко розкльошених штанях і брунатній лайковій камізельці поверх білої блузки із закоченими манжетами – не вивчала Варвару, а зустріла її як давню знайому (з навч. літ.); // у знач. Словник української мови у 20 томах