розколочений
РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розколоти́ти.
* Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (з газ.);
// у знач. прикм.
Підгорнула [Горпина] попіл до челюстей, клала на лопату змащений розколоченим жовтком хліб і саджала на черінь (Є. Гуцало).
2. у знач. прикм., перен. Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце).
Аж падала [Марфа] сміючись, а до грудей обидві руки прикладала, ніби затримуючи розколочене серце (Іван Ле).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розколочений — розколо́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розколочений — див. каламутний Словник синонімів Вусика
- розколочений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розколотити. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм., перен.Який часто і сильно б'ється, колотиться від перенапруження, хвилювання, збудження (про серце). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розколочений — РОЗКОЛО́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розколоти́ти. *Образно. Довкола на самісіньких чубках стрімких скель погойдуються, як в аркановому колі, довжелезні сигли. Погойдуються поволі, ніби змотують розколочений на білі пасма туман (Літ. Укр., 24. Словник української мови в 11 томах