розколошкувати

РОЗКОЛО́ШКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКОЛО́ШКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.

1. кого. Спонукати кого-небудь до дії.

Маша оббігла намети і всіх, навіть найвайлуватіших, розколошкала: – Грати! (О. Гончар);

// Змушувати прокинутися від сну; розбуркувати, розбуджувати.

Заснув князь перед самим світанком і чи й спав, чи й не спав, а ще й не сіріло, розколошкав усіх челядинців (П. Загребельний);

Якось Аліна примчала до неї [Інни] опівночі останньою електричкою, розбудила, розколошкала, аби лише повідомити, що вона – закохана (В. Дрозд);

// Лякаючи, примушути кого-небудь розбігатися у різні боки.

– Годі, годі, не треба [пищати]! Чула вже! Ти мені всіх курей розколошкаєш (О. Донченко).

2. що. Розпатлувати, скуйовджувати (волосся).