1. Словник української мови у 20 томах

розколошматити

РОЗКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., кого, що, розм.

Розгромити в бою, бійці, сутичці.

А фріци мовчать. Ніби там їх немає. – Чи то вони причаїлися, чи їх таки вже розколошматили... – дивується Грищенко і позирає на Власюкова (Є. Доломан);

// що. Розбити (перев. голову).

Шпигун мовчав і тільки губи скривив у тонку посмішку .. Марко готовий був розколошматити йому голову (М. Трублаїні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розколошматити — розколошма́тити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розколошматити — -ачу, -атиш, док., перех., розм. Розгромити в бою, бійці, сутичці. || Розбити (перев. голову). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розколошматити — РОЗКОЛОШМА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, док., перех., розм. Розгромити в бою, бійці, сутичці; // Розбити (перев. голову). Шпигун мовчав і тільки губи скривив у тонку посмішку.. Марко готовий був розколошматити йому голову (Трубл., Шхуна.., 1940, 285). Словник української мови в 11 томах