розкоханий
РОЗКО́ХАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. до розкоха́ти.
Дерева, розкохані попередніми дощами, поспускали своє рясне листя, мов попарені (Дніпрова Чайка);
Одної ночі, вгніздившись між пружинистим гіллям густої розкоханої вшир на вільній волі вільхи, хлопці вже стали засинати, як зненацька обидва стрепенулися (П. Загребельний);
// у знач. прикм.
На сонці відполіровано блиснуло її сите, розкохане тіло (Григорій Тютюнник).
2. у знач. прикм. Який, споживаючи багато їжі, став огрядним, товстим.
– А ти нібито й не знаєш? Вона ж давно сохне за Карпом Васильовичем... “Добре собі сохне, – подумала Зоя, – іде така розкохана, аж у комбінезон свій не вміщається” (О. Гончар);
// Який, живучи в достатках, став випещеним.
Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М. Стельмах);
// Який буйно розрісся за сприятливих умов (про рослинність).
Розкохані квіти.
Значення в інших словниках
- розкоханий — розко́ханий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
- розкоханий — див. гладкий Словник синонімів Вусика
- розкоханий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкохати. 2》 у знач. прикм.Який, споживаючи багато їжі, став огрядним, жирним. || Який, живучи в достатках, став випещеним. || Який буйно розрісся за сприятливих умов (про рослинність). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розкоханий — Розко́ханий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розкоханий — РОЗКО́ХАНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкоха́ти. Дерева, розкохані попередніми дощами, поспускали своє рясне листя, мов попарені (Дн. Чайка, Тв. 1960, 74); // У знач. прикм. На сонці відполіровано блиснуло її сите, розкохане тіло (Тют. Словник української мови в 11 томах