1. Словник української мови у 20 томах

розкрійник

РОЗКРІ́ЙНИК, а, ч.

Робітник, який розкроює тканину, шкіру і т. ін.; фахівець з розкроювання.

Високої якості наші провідні розкрійники досягають завдяки досконалому знанню властивостей сировини (з газ.);

Наявність у семантиці дієслів додаткового відтінку конкретної дії спричиняє появу паралельних форм із суфіксами .. -ник і льник, напр.: розкрійник – розкроювальник (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкрійник — розкрі́йник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розкрійник — -а, ч. Робітник, який розкроює тканину, шкіру і т. ін.; фахівець із розкроювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкрійник — РОЗКРІ́ЙНИК (той, хто розкроює тканину, шкіру тощо), ЗАКРІ́ЙНИК, РОЗКРО́ЮВАЛЬНИК. Високої якості наші провідні розкрійники досягають завдяки досконалому знанню властивостей сировини (з газети); Від роботи розкроювальника залежить якість швейних виробів (з газети). Словник синонімів української мови
  4. розкрійник — РОЗКРІ́ЙНИК, а, ч. Робітник, який розкроює тканину, шкіру і т. ін.; фахівець з розкроювання. Високої якості наші провідні розкрійники досягають завдяки досконалому знанню властивостей сировини (Веч. Київ, 22.IX 1969, 1). Словник української мови в 11 томах