розлитий

РОЗЛИ́ТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розли́ти 1–4, 6.

Він ще постояв трохи, задумавшись та поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (І. Нечуй-Левицький);

Дніпро внизу розлитий Сяє, грає, котить води... (М. Рильський);

Скрізь якась покора в тишині розлита, і берізка гола мерзне за вікном (В. Сосюра);

Але відчувалось, що в ньому [світанку] вже звуки розлиті, Лиш з'явиться сонце – вони задзвенять у блакиті (Л. Первомайський);

Нараз підхоплював Марусю якийсь вир радості й гострого відчування розлитої доокола гірської краси (Г. Хоткевич);

// розли́то, безос. пред.

Верба наказував, щоб вона [радистка] виходила з своєї схованки тільки через отой телефонний люк, де розлито смердючий соляр і смолу (В. Кучер);

Скільки там пісень розлито – У степу, де стежка в жито (І. Нехода);

// у знач. прикм.

Витерти розлиту воду.