розлитий
розли́тий
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до розлити 1-4), 6).
|| розлито, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розлитий — розли́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розлитий — РОЗЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розли́ти 1–4, 6. Він ще постояв трохи, задумавшись та поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (І. Нечуй-Левицький); Дніпро внизу розлитий Сяє, грає, котить води... (М. Словник української мови у 20 томах
- розлитий — Розі́ллятий = розли́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розлитий — РОЗЛИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розли́ти 1 — 4,6. Він ще постояв трохи, задумавшись та поглядаючи на криницю, на розлиту та розхлюпану воду кругом криниці (Н.-Лев., VI, 1966, 307); Дніпро внизу розлитий Сяє, грає, котить води… (Рильський, Орл. Словник української мови в 11 томах