1. Словник української мови у 20 томах

розлучання

РОЗЛУЧА́ННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. розлуча́ти і розлуча́тися.

У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі (Т. Масенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлучання — розлуча́ння іменник середнього роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розлучання — -я, с., рідко. Дія за знач. розлучати і розлучатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлучання — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови
  4. розлучання — Розлуча́ння, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розлучання — РОЗЛУЧА́ННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. розлуча́ти і розлуча́тися. У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі (Мас., Поезії, 1950, 187). Словник української мови в 11 томах