розлягатися

РОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. розлі́гся, лягла́ся, ло́ся; док.

1. Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь.

Кіно показували .. прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник);

Фрідріх ні на кого не звертає уваги. Він розлігся горілиць на колодках (П. Колесник);

// розм. Вільно, зручно сідати на що-небудь; розсідатися.

[Горпина:] Добривечір вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик і розлягається на стільці) (І. Нечуй-Левицький);

Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м'якім кріслі, коверзував (М. Коцюбинський).

2. перен., розм. Розноситися в навколишньому просторі (про дрібні частинки чогось, запахи і т. ін.).

Важкий дух польових васильків .. розлягався в солонуватому повітрі (І. Нечуй-Левицький);

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Леся Українка);

По вулиці залопотіло щось раптом і з гиком пронеслося. Лиш курява знялась, видко, як по подвір'ю розляглась (А. Головко).

3. перен. Голосно звучати, дзвінко лунати в навколишньому просторі.

По майдані розлягався розпачливий плач Варки (Мирослав Ірчан);

Далеко десь раптом постріл розлігся й луна покотила його по байраках та горах (М. Старицький);

Ми в'їхали в село. Неначе у дрімоті Почулись голоси, розлігся сміх і спів (М. Рильський);

// Ставати широко відомим; поширюватися, розповсюджуватися (про новини, чутки, поголоски і т. ін.).

Розляглася чутка, що пан свата чи вже висватав якусь генеральську дочку (Марко Вовчок).

4. чим, від чого і без дод., перен. Наповнюватися голосними звуками (криком, співом, сміхом і т. ін.).

Прокинулось усе .. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків (Панас Мирний);

Вилазили [діти] батькові на рівні широкі плечі.., і тоді вже вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (М. Стельмах).

5. перен. Охоплювати великий простір, далеко простягатися; розкидатися.

Розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (М. Коцюбинський);

Підходили [хлопці] до села. В левади, в садки загорнуте, розлягалося воно по той бік річки (А. Головко);

Широко розляглись поля зелені з буйними хлібами (Б. Грінченко);

Море розляглося на всі краї. У високому небі звиваються птахи (О. Гончар);

// Широко відкриватися перед очима, зором; ставати видним на всьому просторі.

Пшениця чиста, пишна, добірна розляглася тепер перед очима, наче море (А. Шиян).

6. перен., рідко. Дуже голосно, надривно плакати, кричати.

– Паць, паць, паааць... – розлягалася Маруся, заганяючи двоє поросят (Грицько Григоренко);

Вдарив дзвін на пожежу .. Вона трохи не одуріла тоді з ляку. Бігала, кричала, дитина собі розлягалася на всю хату – та вона не чула (Панас Мирний);

// Дзвінко, переливчасто співати.

Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (М. Коцюбинський);

// Нестримно сміятися, реготати.

Люди аж розляглися кругом; а стара дячиха на лиці мінилася та очима, як відьма, водила (Панас Мирний).

7. перев. недок., перен., рідко. Натужно, з надмірним зусиллям працювати; надриватися.

– Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті – усе сама! (Грицько Григоренко).

8. рідко. Хилитися, розходитися в різні боки від чого-небудь.

Як вихор, мчалася [дівчина] густим житом, воно тільки розлягалося за нею, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном (Панас Мирний);

Я чую: десь по межах торохтить грабарка. Ніжно під колісьми травичка розлягається (І. Микитенко);

// Руйнуючись, валитися в різні боки; розвалюватися.

Захазяйнував [Тимко], як порядний господар: поправив тин, що вже зовсім був розлігся та позаростав бур'яном; .. перекрив .. хлів (Григорій Тютюнник).

◇ (1) Аж ви́ляски розляга́ються (д) див. ви́ляск.