розлягатися

РОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. розлі́гся, лягла́ся, ло́ся; док.

1. Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь.

Кіно показували .. прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Тют., Вир, 1964, 40);

Фрідріх ні на кого не звертає уваги. Він розлігся горілиць на колодках (Кол., На фронті.., 1959, 86);

// розм. Вільно, зручно сідати на що-небудь; розсідатися.

[Горпина:] Добривечір вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик і розлягається на стільці) (Н.-Лев., II, 1956, 476);

Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м’якім кріслі, коверзував (Коцюб., II, 1955, 196).

2. перен., розм. Розноситися в навколишньому просторі (про дрібні частинки чогось, запахи і т. ін.).

Важкий дух польових васильків.. розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163);

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Л. Укр., І, 1951, 251);

По вулиці залопотіло щось раптом і з гиком пронеслося. Лиш курява знялась, видко, як по подвір’ю розляглась (Головко, І, 1957, 107).

3. перен. Голосно звучати, дзвінко лунати в навколишньому просторі.

По майдані розлягався розпачливий плач Варки (Ірчан, II, 1958, 35);

Далеко десь раптом постріл розлігся й луна покотила його по байраках та горах (Стар., Облога.., 1961, 8);

Ми в’їхали в село. Неначе у дрімоті Почулись голоси, розлігся сміх і спів (Рильський, І, 1960, 151);

// Ставати широко відомим; поширюватися, розповсюджуватися (про новини, чутки, поголоски і т. ін.).

Розляглася чутка, що пан свата чи вже висватав якусь генеральську дочку (Вовчок, VI, 1956, 324).

Аж луна́ розляга́ється (розляга́лася, розлягла́ся) — дуже голосно (про шум, крик, спів і т. ін.).

Кругом по гаю щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш, Вибр., 1969, 99).

4. чим, від чого і без додатка, перен. Наповнюватися голосними звуками (криком, співом, сміхом і т. ін.).

Прокинулось усе .. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків (Мирний, І, 1954, 318);

Вилазили [діти] батькові на рівні широкі плечі.., і тоді вже вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Стельмах, Хліб .., 1959, 91).

5. перен. Охоплювати великий простір, далеко простягатися; розкидатися.

Розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (Коцюб., І, 1955, 309);

Підходили [хлопці] до села. В левади, в садки загорнуте, розлягалося воно по той бік річки (Головко, І, 1957, 124);

Широко розляглись поля зелені з буйними хлібами (Гр., II, 1963, 322);

Море розляглося на всі краї. У високому небі звиваються птахи (Гончар, III, 1959, 182);

// Широко відкриватися перед очима, зором; ставати видним на всьому просторі.

Пшениця чиста, пишна, добірна розляглася тепер перед очима, наче море (Шиян, Переможці, 1950, 224).

6. перен., рідко. Дужо голосно, надривно плакати, кричати.

— Паць, паць, паааць … — розлягалася Маруся, заганяючи двоє поросят (Григ., Вибр., 1959, 34);

Вдарив дзвін на пожежу.. Вона трохи не одуріла тоді з ляку. Бігала, кричала, дитина собі розлягалася на всю хату — та вона не чула (Мирний, І, 1954, 229);

// Дзвінко, переливчасто співати.

Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (Коцюб., І, 1955, 31);

// Нестримно сміятися, реготати.

Люди аж розляглися кругом; а стара дячиха на лиці мінилася та очима, як відьма, водила (Мирний, III, 1954, 86).

7. перев. недок., перен., рідко. Натужно, з надмірним зусиллям працювати; надриватися.

— Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті — усе сама! (Григ., Вибр., 1959, 29).

8. рідко. Хилитися, розходитися в різні боки від чого-небудь.

Як вихор, мчалася [дівчина] густим житом, воно тільки розлягалося за нею, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном (Мирний, І, 1949, 168);

Я чую: десь по межах торохтить грабарка. Ніжно під колісьми травичка розлягається (Мик., II, 1957, 34);

// Руйнуючись, валитися в різні боки; розвалюватися.

Захазяйнував [Тимко], як порядний господар: поправив тин, що вже зовсім був розлігся та позаростав бур’яном;.. перекрив.. хлів (Тют., Вир, 1964, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлягатися — розляга́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розлягатися — (на землі) простягатися, розкидатися, розташовуватися; (- пашню, від бігу коня) розступатися, розсуватися; (- пісню) лунати, розкочуватися. Словник синонімів Караванського
  3. розлягатися — див. гриміти; лежати; співати Словник синонімів Вусика
  4. розлягатися — -аюся, -аєшся, недок., розлягтися, -яжуся, -яжешся; мин. ч. розлігся, -ляглася, -ляглося; наказ. сп. розляжся; док. 1》 Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розлягатися — РОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. розлі́гся, лягла́ся, ло́ся; док. 1. Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь. Кіно показували .. прямо надворі, в садку. Словник української мови у 20 томах
  6. розлягатися — аж ви́ляски пішли́ / йшли́. Дуже сильно, з лунким звуком. — А він таки правий... Коли гарячкуєш, хапаєшся за все відразу, то чогось та не добачиш... Ось воно тобі й дасть по потилиці, аж виляски підуть... (А. Фразеологічний словник української мови
  7. розлягатися — ЛУНА́ТИ (про звуки — поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИ поет., ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́ (ЙТИ́), ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) підсил., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил., РОЗТИНА́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови