1. Словник української мови у 20 томах

розлякувати

РОЗЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, розм.

Лякаючи, розганяти, примушувати розходитися, розбігатися, розлітатися і т. ін. кого-, що-небудь.

Білі коні, золоті імператорські стяги, рицарі в золочених панцирах .. Виривалися з вузьких поплутаних вуличок Кведлінбурга, пролітали через села, розлякуючи дітлашню, псів, курей (П. Загребельний);

Були перекази, нібито колись на цьому острові жило багато лебедів, поки їх не перебили та не розлякали (М. Трублаїні);

Я вже збагнув – рибалки, хоч люди й веселі та гомінкі, в час рибальства небагатослівні. Може, то вони бояться рибу розлякати в морі? (Ю. Збанацький);

// Спричиняти в багатьох відчуття страху.

Той самий Міщило, який з невідомих міркувань звів їх докупи, знову ж таки невідомо навіщо спробував розлякати їх .. Він прийшов до Сивоока в його хижу, розбудив того, не дав опом'ятатися (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розлякувати — розля́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розлякувати — -ую, -уєш, недок., розлякати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Лякаючи, розганяти, примушувати розходитися, розбігатися, розлітатися і т. ін. кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розлякувати — хохл. (распугівать) злякати Словник чужослів Павло Штепа
  4. розлякувати — РОЗЛЯ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Лякаючи, розганяти, примушувати розходитися, розбігатися, розлітатися і т. ін. кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах