розмахуватися

РОЗМА́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗМАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

1. чим і без дод. Різким рухом відводити вбік, піднімати руку або якийсь предмет (перев. для удару, кидка).

Вони спершу повагом складали шаблюки, мов тілько примірялись; а потім .. давали один одному маху. То приступали, то одступали, то розмахувались з усієї сили, що аж шабля свище (П. Куліш);

– Гех, – хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево (О. Гончар);

Здоровезна постать вискочила поперед Яроша, широко розмахнулася рукою і пошпурила важку каменюку (Б. Грінченко);

Поліцаї не бачили, коли Василь вийняв руку з кишені, розмахнувся і навідліг ударив Хомашенка (С. Чорнобривець).

2. перев. док., перен. Розкинутися на великому просторі, далеко простягтися.

Розмахнулись до моря степи чорноземні, Сколихнулися буйним пшеничним крилом (М. Стельмах);

Скресли ріки, Гуляють ріки, Розмахнулись по обрій вони (М. Нагнибіда);

// Розправившись, здатись більшим, ширшим.

Коли він ступив на сходи, здалося, ніби сходинки під ним прогинаються: так широко розмахнулись його плечі, такою кремезною була його постать (Ю. Шовкопляс);

// Широко, далеко рознестися, поширитися в навколишньому просторі (про звуки).

Розмахнись [пісне] та розгуляйся. Не старій та не стомляйся. Рознеси над світом віру В перемогу правди й миру (П. Дорошко).

3. перев. док., розм. Зробити розгін, розбіг; розігнатися.

Зозуля – між лист і уринула. У Насті забилось серце: втече!.. Розмахнулась та так і шугнула в гущавину зелену (С. Васильченко);

// перен. Наміритися, спробувати щось зробити (перев. непосильне).

Довгими ночами Іван пише вірші .. Розмахнеться на високу ноту, а “на горлицю зверне” (П. Колесник).

4. перев. док., розм., перен. Виявити широту, надзвичайну активність у якій-небудь діяльності, у своїх задумах тощо.

Землі 58 десятин. Є де розмахнутися. Дві пари волів. Троє коней (А. Головко);

– Головної проблеми передо мною вже нема. Я її не розв'язав. Не вистачило життя. Я розмахнувся не по літах (О. Довженко).