розмахувати

РОЗМА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. чим і без дод. Робити поривчасті махові рухи чим-небудь.

У воротях свого двору догнала Горпина Якова, що ішов похнюпившись, і Свирида, що, розмахуючи, щось розказував йому (Панас Мирний);

Михайло розмахував косою, гострив її, не даючи собі спочинку. Парубок хотів здивувати цю молоду жінку доброю роботою (М. Томчаній).

2. що і без прям. дод. Широко розводити, розкидати в боки (руки, крила і т. ін.).

Він знов розмахнув дужими руками, немов збираючись розбивати ними скали (І. Франко);

Розмахнув [Віталик] руки, і вона просто в обійми падає йому (О. Гончар).

3. що, розм. Різким рухом відводити вбік, піднімати руку або якийсь предмет (перев. для удару, кидка).

Тато розмахнув бартку і вдарив плазом комусь по чолі (М. Коцюбинський).

◇ (1) Розма́хувати кулака́ми [пі́сля бі́йки] – доводити, говорити, відстоювати і т. ін. що-небудь, коли вже пізно.

[Ольга:] Тепер треба подумати про те, щоб підправити господарство, а розмахувати кулаками після бійки – чи варто? (І. Микитенко);

Я не беру на себе роль судді чи обвинувачувача – тепер, через багато місяців після аварії [на ЧАЕС], легко розмахувати кулаками (Ю. Щербак).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me