розмашистий

РОЗМА́ШИСТИЙ, а, е.

1. Який супроводжується широкими помахами, для якого характерні вільні, широкі рухи.

Се направду був Невеличкий, а його розмашистий хід походив .. на Бляйберга (І. Франко);

Від села йшов хтось бадьоро, розмашистим кроком, мугикаючи під носа пісню (Ю. Збанацький);

// Великий за розміром, розгонистий (про напис, почерк і т. ін.).

Шумило розмашистими каракулями записав щось на клаптику паперу (Л. Дмитерко);

Леся спочатку пробігла очима розмашисте писання (М. Олійник);

Він узяв знову Марусиного листа, журно подивився востаннє на розмашисті рядки і, повернувшись до відчиненого вікна, поволі став рвати (Б. Антоненко-Давидович);

// перен. Який виходить за межі стриманості, коректності, об'єктивності (про критичні судження, висновки і т. ін.).

Особливо нестерпні розмашисті й поспішні висновки з приводу тих чи інших особливостей твору письменника, зумовлених його художніми шуканнями (з наук. літ.).

2. перен. Широкий, розкидистий.

Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати. Вже бачила я здалека дерева нашого садка перед хатою, великі, розмашисті (О. Кобилянська);

Вона лише тепер зашарілась, а її розмашисті, мов крила ластівки, брови затремтіли (Ю. Шовкопляс).

3. перен. Який відзначається широкою натурою, характером; якому властива широта, розмах у вчинках, діях.

Нарід [народ] у тім Ясенові все розмашистий, буйний: з найдавніших часів ясенівські люди найбільше підтримували опришківство (Г. Хоткевич).