розмашистий

РОЗМА́ШИСТИЙ, а, е.

1. Який супроводжується широкими помахами, для якого характерні вільні, широкі рухи.

Се направду був Невеличкий, а його розмашистий хід походив.. на Бляйберга (Фр., VIII, 1952, 241);

Від села йшов хтось бадьоро, розмашистим кроком, мугикаючи під носа пісню (Збан., Переджнив’я, 1960, 123);

// Великий за розміром, розгонистий (про напис, почерк і т. ін.).

Шумило розмашистими каракулями записав щось на клаптику паперу (Дмит., Наречена, 1959, 64);

Леся спочатку пробігла очима розмашисте писання (М. Ол., Леся, 1960, 141);

// перен. Який виходить за межі стриманості, коректності, об’єктивності (про критичні судження, висновки і т. ін.).

Особливо нестерпні розмашисті й поспішні висновки з приводу тих чи інших особливостей твору письменника, зумовлених його художніми шуканнями (Про багатство л-ри, 1959, 102).

2. перен. Широкий, розкидистий.

Ось, ось ми вже доїжджали до моєї хати. Вже бачила я здалека дерева нашого садка перед хатою, великі, розмашисті (Коб., III, 1956, 137);

Вона лише тепер зашарілась, а її розмашисті, мов крила ластівки, брови затремтіли (Шовк., Інженери, 1956, 42).

3. перен. Який відзначається широкою натурою, характером; якому властива широта, розмах у вчинках, діях.

Нарід [народ] у тім Ясенові все розмашистий, буйний: з найдавніших часів ясенівські люди найбільше підтримували опришківство (Хотк., II, 1966, 181).