розметуватися

РОЗМЕ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., рідко, РОЗМЕТА́ТИСЯ, розмета́юся, розмета́єшся і розмечу́ся, розме́чешся, док.

1. Розбігатися, розсіюватися в різні боки, місця.

При виїзді з села нарешті оглянувся... жменька! .. Розметались, мов тіні, хто куди (О. Гончар);

* Образно. Облетіли надії, розметались безслідно, і там тепер голо, як в лісі. Сніги тепер в серці (М. Коцюбинський).

2. Лягати, широко розкинувши руки, ноги; розкинутися.

Алла Михайлівна лежала, розметавшись, чорне волосся густою сіткою вкривало білу подушку (Леся Українка);

Найперш згадалося те, що накидка для ложа із соболів, на якій так блаженно розметалася Зофея, була даром царя Петра (Г. Колісник);

* Образно. Зморено спала Каховка, розметавшись під зорями, під Чумацьким небесним шляхом, що проходив просто над нею (О. Гончар);

// Розпускатися, розсипатися (про волосся).

Руде волосся його розметалось і завихорилось від патетичних рухів (О. Довженко);

На чорній шовковій сукні біліла пудра, розметались коси на плечах (Н. Рибак).