розметувати

РОЗМЕ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, РОЗМЕТА́ТИ, розмета́ю, розмета́єш і розмечу́, розме́чеш, док., кого, що.

1. Швидко або з силою розкидати кого-, що-небудь у різні боки.

Все ще обіймаючи Зофею, одвів. – Ти знаєш, що війна? – Здогадуюся. – Нас може розметати... Будь завжди на хуторі (Г. Колісник);

На узліссях заревли танки і, розметавши зелене гілля маскування, ринули з усіх кінців до річки (О. Гончар);

Денис схопив у руки галузину і розметав жевріючі головешки, затоптуючи їх ботинками (Григорій Тютюнник);

// Руйнувати, розвалювати що-небудь, кидаючи в різні боки його частини.

Бас із синами за три дні й три ночі розметали довгу, майже на півверсти греблю (Ю. Мушкетик);

// безос.

Вітри такі, що .. стріхи зривало. На Єкатерининській вулиці зірвало і розметало виставку фотографа (Леся Українка);

// Розносити, розвіювати в різні боки (хмари, дим і т. ін.).

Коли ж подмуть могутні вітри-вітровії, щоб розвіяти, розметати олов'яні хмари? (І. Цюпа);

* Образно. Вітер, неначе парубок у танці, на всі боки обертав кожухарку-метелицю, і вона .. розтрушувала, розметувала, розкублювала над землею холодну вовну (М. Стельмах).

2. кого. Розштовхуючи, примушувати кого-небудь розбігатися, розходитися; розганяти.

– Розійдись ! – закричав Гаврило. – Розійдись! Він кинувся поміж братами, розметав їх в різні боки (Григорій Тютюнник);

// кого, що. Розбивати, знищувати кого-, що-небудь, завдавати поразки комусь, чомусь.

Одна в його думка – ударити на Іванців табір, розметати, як полову, тії гайдамацькі купи (П. Куліш);

Що там було в ту ніч чорну, вітряну! Полк розметали, захопили зброю, три кулемети, коней (А. Головко);

// безос.

Розметало колону вражу, спопелило вогнем ясним (І. Гончаренко).

3. що. Широко розводити, розкидати в боки (руки, крила і т. ін.).

На возі лежить, розметавши руки, наш Альоша... (І. Цюпа);

Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь, і крізь землю проваливсь (Н. Забіла);

// Розпускати, розсипати, розтріпувати (волосся).

Ганна Борисівна лежала в ліжку, розметавши каштанове волосся по білій подушці (П. Панч);

Троянки ідуть, розметавши по плечах волосся, До вівтарів невблаганної серцем Паллади (М. Зеров);

* Образно. Веселий вітер .. загравав до тополі, а вона пручалась, рвалась з його обіймів, розметавши коси по густій блакиті небес... (Василь Шевчук).