розмиватися

РОЗМИВА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗМИ́ТИСЯ, и́ється, док.

1. Руйнуватися, псуватися від води, водяних хвиль, течії.

Під час дощів високі клумби дуже розмиваються (з наук. літ.);

Розмився верхній шар ґрунту.

2. Ставати невиразним, нечітким від струменів, потоків води.

Сліди розмилися дощем (П. Воронько);

// перен. Втрачати чіткість обрисів, поступово зникаючи з поля зору.

Неохоче відмахнулась [Марта] од парубка, тягнучись усім тілом до тієї постаті, що розмивалась в ще неясному вечірньому сяйві (М. Стельмах);

// перен. Підриватися, ослаблюватися і т. ін.

Майже неможливо осягнути процес, в ході якого суспільство перестає захищати саме себе, а його моральні орієнтири розмиваються (з газ.).

3. Пас. до розмива́ти, розми́ти.

Оскільки територія Вінниччини належить до Придніпровської височини, а основною ґрунтоутворювальною породою є леси, які легко розмиваються водою, на території області розвинуті ерозійні процеси (з наук. літ.);

Андрій, жаліючи матір, тихо виходить на двір, і зразу ж його жалість розмивається іншим бурхливим почуттям: він шукатиме тата в партизанів у Городищі (М. Стельмах);

* Образно. Жах одинокості, туга .. Все те розмилось буденним, як січка, дощем, Та запеклося тавром на пергаменті долі (М. Олійник).