розмивати

РОЗМИВА́ТИ, а́є, недок., РОЗМИ́ТИ, и́є, док., що.

1. Руйнувати поверхню ґрунту, поступово змиваючи, зносячи її частинки (про воду).

Річки розмивають глиняні гори і наносять глину в морські води (М. Коцюбинський);

Розмиваючи яри, весняні потоки часто виносили на піщаний берег ріки величезні білі кістки прадавніх тварин (О. Донченко);

А хвилі, Що берег не один розмили, Валами йдуть (Л. Первомайський);

// Робити грузьким, в'язким (шлях); псувати.

Дощі розмили шляхи (В. Собко);

// безос.

Знову весна. Дорогу розмило (М. Шеремет);

// Руйнувати, знищувати (яку-небудь споруду) сильною течією, надмірною кількістю води.

В того повінь останній прикладок сіна потягла, іншому хату розмиває (О. Гончар);

Велетенські хвилі все дужче бились об каміння, хлюпали на дамбу, розмивали залізничну колію (Г. Коцюба);

Темної горобиної ночі вода розмила греблю, зірвала перемичку між старими й новими виробками (Ю. Мушкетик);

// безос.

По вулицях стояли великі калюжі, й надзвичайно розмило дерев'яні тротуари (М. Хвильовий).

2. Частково змиваючи, робити невиразним, нечітким (яке-небудь зображення, напис, малюнок і т. ін.).

Біля під'їзду на дверях дощові потоки розмивали оголошення, яке закликало всіх боржників погасити заборгованість за квартплату (з газ.);

Вода розмила сліди.

3. перен. Підривати, ослаблювати і т. ін. що-небудь.

Гасив запізнілі порухи совісті горілкою .. Вона розмивала все: бажання займатися справами у своїй поруйнованій державі, родинний затишок, тиху замрію над книгами (Ю. Мушкетик).