1. Словник української мови у 20 томах

розмовниця

РОЗМО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до розмо́вник 2.

Сидять жінки на призьбі, що рудіє глиною в вечірньому світлі; стіна за розмовницями яснить, мов срібна. Здається, тільки сонце в світі чує їхні жалі (В. Барка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмовниця — розмо́вниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. розмовниця — -і, розм. Жін. до розмовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмовниця — РОЗМО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Жін. до розмо́вник 2. - А чи не знаєте ви чогось докладнішого про життя самої пані Бічер-Стоу, роман якої ми всі знаємо з ва-ших оповідань? — каже одна з дорослих розмовниць (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 243). Словник української мови в 11 томах