розмовник
РОЗМО́ВНИК, а, ч.
1. Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подані зразки розмов на різноманітні теми.
Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (В. Кучер);
Вже добрих три тижні тому він замовив собі німецько-російський словник і розмовник (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. розм. Той, хто розмовляє з ким-небудь; співрозмовник.
Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями в світі (Леся Українка);
Коли від дині залишилися самі лушпайки, розмовники згадали за полоненого (Олесь Досвітній);
Це був статечний і огрядний чоловік .. Говорив він стиха, солодкувато, намагаючись зразу зачарувати розмовника своєю мовою (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмовник — розмо́вник 1 іменник чоловічого роду книжка; посібник розмо́вник 2 іменник чоловічого роду, істота співрозмовник Орфографічний словник української мови
- розмовник — |спів|бесідник, співрозмовник; (книжка) словник цілих фраз. Словник синонімів Караванського
- розмовник — -а, ч. 1》 Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подано зразки розмов на різноманітні теми. 2》 розм. Той, хто розмовляє з ким-небудь; співрозмовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Словник синонімів української мови
- розмовник — Розмо́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розмовник — РОЗМО́ВНИК, а, ч. 1. Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подані зразки розмов на різноманітні теми. Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (Кучер, Голод, 1961, 218)... Словник української мови в 11 томах