розмовний
РОЗМО́ВНИЙ, а, е.
1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення.
Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (М. Рильський);
Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (А. Хижняк);
Справжня царина розмовної лексики – це пряма мова персонажів (з наук.-попул. літ.).
2. Який має вигляд розмови, діалогу; викладений у формі розмови, діалогу.
Вірш [М. Бажана] “27-ме січня” написано .. розмовним, тонічним, різноскладовим віршем (з наук. літ.).
3. діал. Говіркий, балакучий.
У товаристві був [Андрій] розмовний, веселий а навіть жартівливий (І. Франко);
Зоня весела і розмовна дівчина (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розмовний — розмо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- розмовний — -а, -е. 1》 Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Розмовна мова — а) різновид літературної мови, вживаний у повсякденному спілкуванні; б) будь-яке мовлення, яке відбуваєтьсяч в усній формі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розмовний — Розмо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розмовний — РОЗМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (Рильський, III, 1956, 79); Запас розмовних слів став таким великим... Словник української мови в 11 томах
- розмовний — Розмовний, -а, -е Разговорный. Желех. Словник української мови Грінченка