1. Словник української мови в 11 томах

розмовний

РОЗМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення.

Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (Рильський, III, 1956, 79);

Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (Хижняк, Тамара, 1959, 82).

2. Який має вигляд розмови, діалога; викладений у формі розмови, діалога.

Вірш [М. Бажана] «27-ме січня» написано .. розмовним, тонічним, різноскладовим віршем (Рад. літ-во, 5, 1964, 53).

3. діал. Говіркий, балакучий.

У товаристві був [Андрій] розмовний, веселий а навіть жартівливий (Фр., V, 1951, 16);

Зоня весела і розмовна дівчина (Л. Укр., III, 1952, 646).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмовний — розмо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розмовний — -а, -е. 1》 Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Розмовна мова — а) різновид літературної мови, вживаний у повсякденному спілкуванні; б) будь-яке мовлення, яке відбуваєтьсяч в усній формі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розмовний — РОЗМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який уживається в розмові, характерний для усного мовлення. Широко вливаються в поетичну мову розмовні інтонації (М. Рильський); Запас розмовних слів став таким великим, що вона з будь-ким могла вже вільно порозумітися (А. Словник української мови у 20 томах
  4. розмовний — Розмо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розмовний — Розмовний, -а, -е Разговорный. Желех. Словник української мови Грінченка