1. Словник синонімів української мови

розмовник

СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д. Ткач); Сахно впізнала його. Це був її загадковий нічний співрозмовець (Ю. Смолич); Андріїв бесідник раптом змовк (Д. Бедзик); На чужинця розмовники не звертали жодної уваги (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмовник — розмо́вник 1 іменник чоловічого роду книжка; посібник розмо́вник 2 іменник чоловічого роду, істота співрозмовник Орфографічний словник української мови
  2. розмовник — |спів|бесідник, співрозмовник; (книжка) словник цілих фраз. Словник синонімів Караванського
  3. розмовник — -а, ч. 1》 Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подано зразки розмов на різноманітні теми. 2》 розм. Той, хто розмовляє з ким-небудь; співрозмовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмовник — РОЗМО́ВНИК, а, ч. 1. Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подані зразки розмов на різноманітні теми. Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (В. Словник української мови у 20 томах
  5. розмовник — Розмо́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розмовник — РОЗМО́ВНИК, а, ч. 1. Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подані зразки розмов на різноманітні теми. Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (Кучер, Голод, 1961, 218)... Словник української мови в 11 томах