розморювати

РОЗМО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗМОРИ́ТИ, морю́, мо́риш, док., кого.

Виклика́ти стан млявості, розслабленості, сонливості.

Душна хата, заповнена випарами всяких напитків [напоїв], .. ще більше розморювала п'яних людей (Г. Хоткевич);

Серед випаленої нещадним сонцем рівнини відпочивають натомлені чоловік і жінка. Вони щойно пообідали, і їжа ще більше розморила їх (М. Слабошпицький);

// безос.

Микола схоплюється з ліжка і хвилину хитається, мов п'яний, – його розморило у сні (В. Гжицький);

Почнеш пити на привалах, тоді вже розморить тебе, розкиснеш, і вже не піхота з тебе – кисіль (О. Гончар);

Арсен у човні, бушля – на Арсеновi. От уже й сонце крiзь хмари проглянуло, i дощик ущух, i птахи знову заспiвали, а вони сплять – розморило на дош обох (Григір Тютюнник).