рознятий
РОЗНЯ́ТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до розня́ти.
Пан .. і не смів глянути на те маленьке, до половини перепалене тіло, на те пожовкле і посиніле личко, на ті широко розняті уста (І. Франко);
// у знач. прикм.
Розняті руки.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рознятий — розня́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- рознятий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розняти. || рознято, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рознятий — РОЗНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розня́ти. Пан.. і не смів глянути на те маленьке, до половини перепалене тіло, на те пожовкле і посиніле личко, на ті широко розняті уста (Фр., IV, 1950, 49). Словник української мови в 11 томах