1. Словник української мови у 20 томах

розор

РОЗО́Р, у, ч., розм.

Дія і стан за знач. розори́ти, розоря́ти і розори́тися, розоря́тися¹.

Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя (Панас Мирний);

– Та воно, звісно, за нас хто? Самим треба за себе дбати. Та що ото ж розор отакий і в мене. Хоча б трошки на ноги зіп'ястися... (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розор — розо́р іменник чоловічого роду від: розори́ти, розори́тися розм. Орфографічний словник української мови
  2. розор — РУЇНА, розорення; (дія) руйнування, плюндрування, пустошення, нищення. Словник синонімів Караванського
  3. розор — -у, ч., розм. Дія і стан за знач. розорити, розоряти і розоритися, розорятися. Впасти в розор — стати дуже бідним; зубожіти. Прийти в розор — зіпсуватися, стати непридатним. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розор — Румовище, руїни Словник чужослів Павло Штепа
  5. розор — Розо́р, розо́ру; -зо́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розор — РОЗО́Р, у, ч., розм. Дія і стан за знач. розори́ти, розоря́ти і розори́тися, розоря́тися. Пожарище завжди будить важку думку про розор, про людське нещастя (Мирний, IV, 1955, 158)... Словник української мови в 11 томах
  7. розор — I. Розор, -ру м. Разореніе. Алв. 76. Дома усе в розор пішло, а він — сиди. Мир. Пов. І. 129. Те поїли, те попили, те розібрали, того не догледіли — розор та й годі! Кв. ІІ. 222. --------------- II. Розо́р, -ру... Словник української мови Грінченка