розора
РОЗО́РА, и, ж., розм.
Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками.
– Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю, – гукала Онися (І. Нечуй-Левицький);
На грядках зеленіють рівні ряди огірків.., кукурудза та соняшники гордо стоять пообіч розор (Ю. Збанацький);
Стежина до маминої хати петляє через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо опоряджена розора стьобнула через картоплю (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розора — розо́ра іменник жіночого роду борозна розм. Орфографічний словник української мови
- розора — -и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками. Орати в розору — орати, починаючи з країв ділянки і закінчуючи борозною посередині неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розора — РОЗО́РА, и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками. — Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю,— гукала Онися (Н. Словник української мови в 11 томах
- розора — Розора, -ри ж. 1) = і. розор. 2) = ii. розор. Сквир. у. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору. Грин. II. 236. Словник української мови Грінченка