1. Словник української мови Грінченка

розора

Розора, -ри

ж.

1) = і. розор.

2) = ii. розор. Сквир. у. Вообще передѣлъ, черта между двумя вспаханными полями, проведенная плугомъ, или между грядами, сдѣланная заступомъ. Запріг його у соху та й проорав розору. Грин. II. 236.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розора — розо́ра іменник жіночого роду борозна розм. Орфографічний словник української мови
  2. розора — -и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками. Орати в розору — орати, починаючи з країв ділянки і закінчуючи борозною посередині неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розора — РОЗО́РА, и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками. – Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю, – гукала Онися (І. Словник української мови у 20 томах
  4. розора — РОЗО́РА, и, ж., розм. Переділ, борозна, зроблена плугом або лопатою між двома полями або грядками. — Як тільки буде межа, або борозна, або розора, скажи мені, то я вхоплюсь руками за полудрабки та й підведусь, бо я сама вже недобачаю,— гукала Онися (Н. Словник української мови в 11 томах