розпал
РО́ЗПАЛ, у, ч.
1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати.
– Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Яновський);
Жінки кололи лучину на розпал (А. Головко).
2. Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь.
Дьяконов потрапив у Строганівку .. в розпал весняних робіт (О. Гончар);
Серпень – найбільш малохмарний місяць. Рослини святкують розпал світлої пори року (з наук. літ.).
3. Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення.
В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (К. Гордієнко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпал — ро́зпал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розпал — -у, ч. 1》 Дія за знач. розпалити, розпалювати. 2》 Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь. 3》 Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпал — Ро́зпал, -лу, в -лі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розпал — РО́ЗПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати. — Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Янов., II, 1958, 61); Жінки кололи лучину на розпал (Головко, II, 1957, 608). Словник української мови в 11 томах