розпал
РО́ЗПАЛ, у, ч.
1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати.
— Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Янов., II, 1958, 61);
Жінки кололи лучину на розпал (Головко, II, 1957, 608).
2. Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь.
Дьяконов пот-рапив у Строганівку.. в розпал весняних робіт (Гончар, II, 1959, 58);
Серпень — найбільш малохмарний місяць. Рослини святкують розпал світлої пори року (Хлібороб Укр., 7, 1967, 39).
3. Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення.
В розпалі чого тільки не наговорить жінка. Ледарюгою Остапа назвала (Горд., II, 1959, 263).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпал — ро́зпал іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- розпал — -у, ч. 1》 Дія за знач. розпалити, розпалювати. 2》 Стан найвищого напруження, найповніший вияв чого-небудь. 3》 Велике внутрішнє збудження, нервове піднесення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпал — РО́ЗПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. розпали́ти, розпа́лювати. – Ти не сердься, що я взяв для розпалу книжку з столу. Вона стара була й пошарпана (Ю. Яновський); Жінки кололи лучину на розпал (А. Головко). Словник української мови у 20 томах
- розпал — Ро́зпал, -лу, в -лі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)