1. Словник української мови у 20 томах

розпаскуджуватися

РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм.

1. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися.

– Ну тебе, я раз у раз тільки розпаскуджуюсь коло тебе... (В. Винниченко);

Юруш, розпаскудившись на панстві, не брався й за холодну воду (І. Нечуй-Левицький);

– Щось ти дуже розпаскудився могоричами. – Теж мені піп знайшовся! – не ображаючись, розсміявся Клим (М. Стельмах).

2. Ставати розпаскудженим (у з знач.), зіпсованим.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпаскуджуватися — розпаску́джуватися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпаскуджуватися — -уюся, -уєшся, недок., розпаскудитися, -джуся, -дишся, док., розм. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпаскуджуватися — РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПАСКУ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Набувати поганих нахилів, звичок; розбещуватися, псуватися. Юруш, розпаскудившись на панстві, не брався й за холодну воду (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах