1. Словник української мови у 20 томах

розпиячитися

РОЗПИЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

Почати часто пиячити.

– Слухай-но ти, Грицю (панотець кождому [кожному] тикав), питаюся я тебе, чого ти розпиячився? (Л. Мартович);

Клопотів їй вистачає. Якщо чоловік розпиячився, то жінка біжить із скаргою найперше до неї (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпиячитися — розпия́читися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розпиячитися — -чуся, -чишся, док., розм. Почати дуже, нестримно пиячити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпиячитися — РОЗПИЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Почати дуже, нестримно пиячити. — Слухай-но ти, Грицю (панотець кождому тикав), питаюся я тебе, чого ти розпиячився? (Март., Тв., 1954, 63); Клопотів їй вистачає. Якщо чоловік розпиячився, то жінка біжить із скаргою найперше до неї (Гончар, Тронка, 1963, 83). Словник української мови в 11 томах