розпливчастий

РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е.

1. Який розпливається по поверхні чого-небудь.

Шторми викидали до їхніх ніг морську траву й розпливчастих, як холодець, морських медуз (Ю. Яновський).

2. Який не має чітких обрисів; невиразний.

Із темряви вирізувалися розпливчасті контури страховищ, чорних, волохатих (С. Васильченко);

Двері в світлицю були нещільно причинені, крізь шпару пробивалася розпливчаста смужка тьмяного світла (С. Голованівський);

Вдивляюся в фотографію шістдесятидев'ятилітньої давності. Надто вона розпливчаста, як тепер кажуть “слабка різкість” (з газ.).

3. перен. Позбавлений чіткості, ясності, конкретності; не досить визначений.

Хто примушував Хаблака лишати педагогічну роботу .. і легковажно кидатись у вир газетярства, про яке мав вельми розпливчасте уявлення (В. Дрозд);

Експлуататорським класам вигідно було й саме поняття народу зробити розпливчастим, аморфним, перетворити в якусь категорію духу (з публіц. літ.);

Виклад будь-якого документа має бути лаконічним, чітким, а не розпливчастим; цілеспрямованим, конкретним, а не загальним; точним, а не двозначним (з наук.-попул. літ.).