1. Словник української мови у 20 томах

розпливчатий

РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ, а, е.

Те саме, що розпли́вчастий.

Поверх води випліскувала риба, лишаючи по собі на тихому лоні розпливчаті круги (С. Васильченко);

Вона сама мовби глянула збоку на себе, на своє широке розпливчате обличчя (О. Гончар);

Внутрішній край цих кіл [навколо місяця або сонця] здебільшого буває червоного кольору, різко окреслений, а зовнішній – фіолетового, більш розпливчатий (з наук.-попул. літ.);

Вона [інформація] здається надто розпливчатою .. нечіткою (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпливчатий — розпли́вчатий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розпливчатий — -а, -е. Те саме, що розпливчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпливчатий — НЕВИРА́ЗНИЙ (який не чітко виділяється, якого погано видно), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, БЕЗФО́РМНИЙ, РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ (РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ рідше), ПЛИВКИ́Й, ХИСТКИ́Й (який не має чітких обрисів); РОЗМИ́ТИЙ, ЗМА́ЗАНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. розпливчатий — РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ, а, е. Те саме, що розпли́вчастий. Поверх води випліскувала риба, лишаючи по собі на тихому лоні розпливчаті круги (Вас. Словник української мови в 11 томах