1. Словник української мови у 20 томах

розповідь

РО́ЗПОВІДЬ, і, ж.

Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь.

Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Леся Українка);

В тісному колі хлоп'ят сидить Марина. Як зачаровані, слухають хлопці її розповідь (А. Головко);

// рідко. Що-небудь написане для повідомлення; опис якоїсь події і т. ін.

Автор А чи Б творить пісню, казку, розповідь і т. ін. Ця пісня, казка, розповідь і т. ін. подобається товаришам (М. Рильський);

Розповідь – це повідомлення письменника про події в житті дійових осіб, про їхні думки, почуття і переживання (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розповідь — ро́зповідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розповідь — див. ОПОВІДАННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. розповідь — [розпов'ід' і роспов'ід'] -д'і, ор. -д':у, р. мн. -в'ідеий Орфоепічний словник української мови
  4. розповідь — -і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. || рідко. Що-небудь написане для повідомлення; опис якоїсь події і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розповідь — РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм. Словник синонімів української мови
  6. розповідь — Ро́зповідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -дей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розповідь — РО́ЗПОВІДЬ, і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Л. Укр., IV, 1954, 248); В тісному колі хлоп’ят сидить Марина. Словник української мови в 11 томах