1. Словник синонімів української мови

розповідь

РО́ЗПОВІДЬ (усне повідомлення про когось, щось), ОПОВІДА́ННЯ, О́ПОВІДЬ, ІСТО́РІЯ, ВИ́КЛАД, ПО́ВІСТЬ розм., О́ПОВІСТЬ розм., ОПОВІ́СТКА розм., РОЗПОВІ́ДКА розм., ОПОВІ́ДКА розм., РОЗКА́З розм., ПРИ́ТЧА розм., ПО́ВІДЬ заст.; ПОБРЕХЕ́НЬКА розм., БРЕХЕ́НЬКА розм. (перев. анекдотичного характеру). Коли Марко скінчив свою розповідь, есмінець об'якорювався в бухті (М. Трублаїні); Сумні Василеві оповідання навели на мою душу смуток та невеселі думи (І. Нечуй-Левицький); Коли наступала ніч, діти варили кашу коло куренів і слухали оповіді вчителя (І. Цюпа); Майор на ходу розповідав бійцям різні історії (О. Гончар); Водій Цюпа замислився. А чого він замислився — детальний виклад буде далі (Ю. Яновський); Слухаючи таку невеселу повість, полковник Шрам і голову понурив (П. Куліш); Тяжко ставало йому, коли слухав її оповістей, коли дивився зблизька на нужду і погань їх життя (І. Франко); Січові оповістки про запорозьку вдачу, про запорозьку волю западали в гаряче серце онукове... (Панас Мирний); Мене він бавив Розповідками двірськими (Леся Українка); Нічник Микола Юринга, щоб розважити товаришів, почав чергову із своїх оповідок (В. Гжицький); Іванові не раз гірко приходилося слухати розказів молодшого брата (І. Франко); — Та ось не перебаранчайте! Доказуй уже, Мусію, свою притчу (А. Головко); Ой не чужую ж повідь повідаю, сам же тую полонку рубав, коня напував (П. Чубинський); За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розповідь — ро́зповідь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. розповідь — див. ОПОВІДАННЯ. Словник синонімів Караванського
  3. розповідь — [розпов'ід' і роспов'ід'] -д'і, ор. -д':у, р. мн. -в'ідеий Орфоепічний словник української мови
  4. розповідь — -і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. || рідко. Що-небудь написане для повідомлення; опис якоїсь події і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розповідь — РО́ЗПОВІДЬ, і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Леся Українка); В тісному колі хлоп'ят сидить Марина. Словник української мови у 20 томах
  6. розповідь — Ро́зповідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -дей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розповідь — РО́ЗПОВІДЬ, і, ж. Усне, словесне повідомлення про кого-, що-небудь. Сусіди ворушаться, видно, що переказують один одному Горнігову розповідь, всі обурені (Л. Укр., IV, 1954, 248); В тісному колі хлоп’ят сидить Марина. Словник української мови в 11 томах