розподіляти

РОЗПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., кого, що.

1. Ділити щось між ким-, чим-небудь, даючи кожному окрему частку.

Навкруги ґанку стояли мішки із збіжжям, яке економ розподіляв із двірськими парубками (Н. Кобринська);

– Я будував станції, мости, будівлі... Я спроектував тисячу споруд... Але розподілити цю прокляту підлогу... Це над мої сили!.. (І. Багряний);

– Моя рада була така: оброблені та засіяні лани розподілити між партизанськими вдовами та матерями (О. Гончар);

Доля намагається порівну розподілити: одному – талант, іншому – заможніших батьків (В. Дрозд);

// Ділити на частини.

Розподілити харчові запаси;

// Правильно використовувати, витрачати (час).

– Навчіться розподіляти час, і вам вистачить його і на працю, і на читання книжок (Григорій Тютюнник).

2. кого. Призначати на яку-небудь посаду, роботу.

Я розподілив людей, дав усім завдання (А. Хорунжий);

// Розміщувати, розташовувати кого-небудь десь.

– А куди ж я хуторян діватиму?.. – Ось у мене списки, давай зараз розподілимо кого куди (Григорій Тютюнник).

3. кого, військ. Розраховувати в строю за номерами для перешикування.

(1) Розподіля́ти / розподіли́ти робо́ту (обо́в'язки, ро́лі і т. ін.) – визначати те, що повинен виконувати кожний.

– Ну, йдіть, – каже вчителька, – додому, а завтра приходьте – ролі будемо розподіляти... (Остап Вишня);

– Треба одразу накидати план роботи і розподілити обов'язки (О. Іваненко).