розподіляти

РОЗПОДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗПОДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех.

1. Ділити щось між ким-, чим-небудь, даючи кожному окрему частку.

Навкруги ганку стояли мішки із збіжжям, яке економ розподіляв із двірськими парубками (Кобр., Вибр., 1954, 145);

— Моя рада була така: оброблені та засіяні лани розподілити між партизанськими вдовами та матерями (Гончар, III, 1959, 324);

// Призначати на яку-небудь посаду, роботу.

Я розподілив людей, дав усім завдання (Хор., Ковила, 1960, 61);

// Розміщувати, розташовувати кого-небудь десь.

— А куди ж я хуторян діватиму? — По колгоспниках розмістиш. Ось у мене списки, давай зараз розподілимо кого куди (Тют., Вир, 1964, 172).

Розподіля́ти (розподіли́ти) робо́ту (обо́в’язки, ро́лі і т. ін.) — визначати те, що повинен виконувати кожний.

— Ну, йдіть,— каже вчителька, — додому, а завтра приходьте — ролі будемо розподіляти… (Вишня, І, 1956, 240);

— Треба одразу накидати план роботи і розподілити обов’язки (Ів., Вел. очі, 1956, 98).

2. Правильно використовувати (час).

— Навчіться розподіляти час, і вам вистачить його і на працю, і на читання книжок (Тют., Вир, 1964, 42).

3. військ. Розраховувати в строю за номерами для перешикування.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me