розпочинатися

РОЗПОЧИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗПОЧА́ТИСЯ, чне́ться, док.

1. Проявляти перші ознаки.

Досвіток жовтневого дня розпочинався похмурий, в тумані (Ю. Яновський);

Чудовий літній день щойно розпочався (Г. Хоткевич);

Розпочався був туман (П. Грабовський).

2. Починати здійснюватися, відбуватися.

Не скінчився бій! Він тільки розпочинається (О. Довженко);

– Служба моя тут, у тайзі... – говорив дід .. – Може, пожежа розпочинається де – моя справа заходів ужити (О. Донченко);

Розмова під моїм вікном знову розпочалась (Леся Українка);

Намічено було тактику на наступному з'їзді Рад, що завтра мав розпочатись (А. Головко);

Розпочнеться боротьба на життя і смерть (Р. Іваничук).

3. Мати що-небудь на початку, чимсь починатися.

Пісня розпочиналась сольним вступом (Ю. Збанацький);

Кожен розділ твору [“Гомоніла Україна” П. Панча] розпочинається епіграфом, взятим з думи чи історичної пісні (з наук. літ.);

“Наталка Полтавка” – це перша українська музична драма, якою, власне, розпочався український національний театр (з наук. літ.);

Вранці 1вересня [1939р.] відкрив вогонь [німецький корабель] по польській території і висадив десант... Так підступно розпочалася друга світова війна (з наук.-попул. літ.).

4. тільки недок. Пас. до розпочина́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

розпочинатися

Значення в інших словниках