розпушений
РОЗПУ́ШЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розпуши́ти.
Клумби в палісаднику були вже розпушені під розсаду (Ю. Смолич);
В ґрунті, розпушеному зверху, сходи з'являються раніше і перезимовують краще (з наук. літ.);
На всіх посівах треба весь час тримати ґрунт розпушеним і чистим від бур'янів (з наук. літ.);
На стежку вискочила збуджена їздою, розчервоніла, із розпушеною вітром зачіскою Юля (Григорій Тютюнник);
На оголеному мереживі гілля сиротливо висіли шапки сірих, розпушених вітрами гав'ячих гнізд (Л. Юхвід).
2. у знач. прикм. Який розпушився, став пухнастим (про волосся, шерсть, пір'я і т. ін.).
Нараз, все ще сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Я. Гримайло);
Куточок нічного неба над лісом став .. схожий на розпушений лисячий хвіст (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- розпушений — розпу́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розпушений — див. пухкий Словник синонімів Вусика
- розпушений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розпушити. 2》 у знач. прикм. Який розпушився, став пухнастим (про волосся, шерсть, пір'я і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпушений — РОЗПУ́ШЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розпуши́ти. Клумби в палісаднику були вже розпушені під розсаду (Смолич, Мир.., 1958, 6); В грунті, розпушеному зверху, сходи з’являються раніше і перезимовують краще (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах