1. Словник української мови у 20 томах

розпушник

РОЗПУ́ШНИК, а, ч.

Сільськогосподарське знаряддя для розпушування ґрунту, знищення бур'янів у міжряддях і т. ін.

Розпушування м'яких ґрунтів можна провадити тракторними плугами або спеціальними розпушниками (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпушник — розпу́шник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. розпушник — -а, ч., с. г. Знаряддя для розпушування ґрунту, знищення бур'янів у міжряддях тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розпушник — РОЗПУ́ШНИК, а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для розпушування грунту, знищення бур’янів у міжряддях і т. ін. Розпушування м’яких грунтів можна провадити тракторними плугами або спеціальними розпушниками (Довідник сіль. будівельника, 1956, 135). Словник української мови в 11 томах