1. Словник української мови у 20 томах

розранювати

РОЗРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРА́НИТИ, ню, ниш, док., кого, що, рідко.

Заподіювати рану кому-небудь.

До ґанку на щастя підкову прибито. Без неї буланий розранив копито (П. Воронько);

* Образно. І до неї доторкнулося те вугля, розранило остатній .. куточок її серця (І. Франко);

Певне, мама навмисне щадила дитячу душу, не хотіла всіма подробицями ще більше розранювати хлопця, адже ж ішлося про дідуся... (О. Гончар);

// що. Роз'ятрювати (рану).

При душевнім вдоволенні чоловік забуває про те, що перебув і перетерпів, аж знову нові невдачі розранюють старі, давно загоєні рани (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розранювати — розра́нювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розранювати — -юю, -юєш, недок., розранити, -ню, -ниш, док., перех., рідко. Заподіювати рану кому-небудь. || Роз'ятрювати (рану). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розранювати — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. розранювати — РОЗРА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗРА́НИТИ, ню, ниш, док., перех., рідко. Заподіювати рану кому-небудь. До ганку на щастя підкову прибито. Без неї буланий розранив копито (Воронько, Тепло.., 1959, 118); *Образно. Словник української мови в 11 томах