1. Словник української мови у 20 томах

розсатанілий

РОЗСАТАНІ́ЛИЙ, а, е, розм.

Дієпр. акт. до розсатані́ти.

Осяяний тріпотливим світлом лик богочоловіка дивився згори лагідно на сп'янілі і розсатанілі від злоби обличчя, позирав кохано на дітей своїх, за яких і розпинавсь на хресті (М. Старицький);

// у знач. прикм.

Їй мріється далеке небо безхмаре, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво й ревуча юрба, розсатанілі обличчя (М. Старицький);

Так ніби нічого й не сталося, не було пожеж і руїн, не було вбивств, не ревіли розсатанілі яничари (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розсатанілий — розсатані́лий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розсатанілий — -а, -е, розм. Дієприкм. акт. мин. ч. до розсатаніти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розсатанілий — РОЗСАТАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розсатані́ти; // У знач. прикм. Їй мріється далеке небо безхмаре, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво й ревуча юрба, розсатанілі обличчя (Стар., Облога.., 1961, 7). Словник української мови в 11 томах